Асмодей
Відкрите поклоніння Асмодею розпочалося приблизно століття тому, коли невеликі культи з харизматичними лідерами виникли в наслідках Чаромору. Та катастрофа змусила багатьох запитувати, чому боги розгнівалися чи покинули їх. Тим, хто ставив запитання, вірні Асмодея давали відповіді та бога, який пробачив би всі їхні провини. Попри це, протягом наступних кількох десятиліть Культ Асмодея боровся за визнання.
У віруваннях народів Півночі — які збігаються з багатьма переказами дварфів, ельфів та інших — Асмодей є Володарем Дев'ятого, очільником усіх дияволів Дев'яти Пекел. Люди знають дияволів як залізновольних і красномовних спокусників, чия ціна за їхні дари може бути такою дорогою, як власна душа. Кажуть, що коли душа очікує на Плані Забуття, доки божество забере її до належного посмертя, дияволи підходять до душі й пропонують їй шанс на владу та безсмертні насолоди. Усе, що душі потрібно зробити — це зробити один крок із пороху і товпи, що тиняється, та поставити ногу на першу сходинку пекельної драбини, що уособлює ієрархію Дев'яти Пекел.
Вірні Асмодея визнають, що дияволи пропонують своїм поклонникам шлях, який підходить не кожному — так само, як вічне купання у світлі Латандера чи нескінченне розмахування молотом у копальнях Морадіна може підходити не кожному. Ті, хто служить Асмодею за життя, сподіваються бути покликаними з-поміж стогнучих мас Плану Забуття після смерті. Вони прагнуть шансу стати господарями власної долі, маючи цілу вічність для досягнення своїх цілей.
Тим, хто не настільки відданий, жерці Асмодея пропонують перспективу перепочинку в посмерті. Усі душі очікують на Плані Забуття волі божества, яке визначає, де душа проведе решту вічності. Тих, хто прожив життя найбільш відповідно до поглядів божества, забирають першими. Інші, хто згрішив в очах свого улюбленого бога або не дотримувався жодного конкретного етосу, можуть чекати століттями, перш ніж Келемвор вирішить, куди їм іти. Люди, які бояться такої долі, можуть молитися Асмодею, кажуть його жерці, і натомість диявол дарує душі, що очікує, деяку втіху.
Сьогодні святилища Асмодея все ще рідкісні, а храми майже нечувані, але багато людей перейняли звичку просити Асмодея про прощення їхніх гріхів. Після провини перед якимось богом людина молиться Асмодею про щось, що дасть перепочинок під час довгого очікування. Асмодей відомий тим, що дарує людям те, чого вони бажають, і тому люди моляться про всі насолоди й розваги, яких вони найбільше прагнуть від життя. Ті, хто згрішив у великий спосіб, часто просять Асмодея приховати їхні гріхи від богів, і жерці кажуть, що він це зробить, але за певну ціну після смерті.