Оріл

Оріл, безжальна богиня холоду та зими, шанується переважно в регіонах, що потерпають від суворих зим. Люди задобрюють Оріл підношеннями та молитвами про милосердя. Її жерці застерігають інших готуватися до зими та запасати додаткові припаси, аби мати що принести в жертву богині.

Мало хто шанує Оріл, окрім тих, хто заробляє на життя взимку, або тих, хто щиро любить цю пору року. Її нечисленні жерці зазвичай є людьми, які, якби не їхній статус, найімовірніше були б вигнанцями зі своїх громад. Вони дотримуються целібату та тримаються осторонь від інших, коли не виконують своїх офіційних обов'язків.

У Ласкані є храм, присвячений Оріл — білошпилевий Зимовий Палац. Споруда являє собою масив колон та арок без даху, вирізаних із білого каменю. Ритуали поклоніння Оріл часто здаються жорстокими стороннім. У Ласкані відвідувачі збираються біля храму, щоб спостерігати за частими «мокрими парадами» — ритуалом, під час якого прохачі вдягають одяг, набитий льодом. Потім вони рушають між шістьма білими колонами, відомими як Поцілунки Оріл, розташованими по всьому місту. Поклонники рухаються від колони до колони, скандуючи молитви до богині. Дістигнувши колони, прохач має піднятися на неї, а потім «поцілувати леді», торкнувшись губами іржавої залізної пластини на вершині. Взимку ці дійства нагадують шалені перегони з додатковим ризиком обмороження та травм від падіння зі слизьких колон. Учасників параду підбадьорюють відвідувачі, які виходять із найближчих таверн, щоб робити ставки на витривалість учасників. Ті, хто завершує перегони, вважаються такими, що допомогли полегшити зиму, і їм рідко доводиться платити за їжу чи ель протягом усієї зими.