Ґаунадор

Цю сутність найчастіше називають Той, Хто Ховається, бо вимовляння її справжнього імені ризикує привернути її увагу. Її справжня форма, якщо вона взагалі існує, невідома; найчастіше її зображують як слизоподібну істоту з безліччю щупалець або як пурпурову зіницю, оточену чорним замість білого. Рідинна природа Ґаунадора символізує його непередбачувану вдачу, і саме це робить привертання його уваги таким ризикованим. Він іноді винагороджує своїх послідовників надприродними силами або багатством, але з такою ж імовірністю може проклясти своїх вірних жахливими муками й недугами. Підземний мисливець, який прошепоче ім'я Ґаунадора, може натрапити на забуту скарбницю, тоді як віддана жриця, яка підносить довгі молитви та цінні жертви, буває поглинута драглистим кубом. Випадкова поведінка цієї сутності може приваблювати дроу, які не мають статусу й відчайдушно прагнуть його здобути. Маленька жертва й молитва до Того, Хто Ховається, може просто залишитися непоміченою Ґаунадором, або він може покарати прохача, але є також шанс отримати велику винагороду.

Поклоніння Тому, Хто Ховається, широко поширене в Підтемряві. Не лише дроу шанують його. Навіть істоти, яких вважають безрозумними, такі як слизуни та драглі, іноді поводяться так, ніби вони вшановують Того, Хто Ховається.

Ті, хто вірні Ллос, часто протистоять культистам Ґаунадора, заганяючи їх у підпілля або змушуючи до відкритого конфлікту. Деякі жриці та вчені вважають, що ця ворожнеча існує тому, що Ґаунадор зрадив Ллос невдовзі після того, як вона зрадила Кореллона. У цих легендах Ґаунадор намагався здобути прихильність Кореллона й повернути свою колишню безформну природу, обернувшись проти Ллос. Подвійна зрада Ґаунадора навлекла відплату обох богів, і він був скинутий у світ як безшкіра, безкістна маса. Інші оповіді змальовують Ґаунадора як неймовірно давнє й незбагненне божество, одного з так званих Великих Стародавніх. Обидва твердження можуть мати підстави, бо правда про час народження богів ніколи не може бути достеменно відомою.