Ґруумш
Ґруумш, безперечний правитель орочого пантеону, спонукає своїх дітей збільшувати свою чисельність, щоб вони стали його знаряддям помсти проти земель ельфів, людей і дварфів. Щоб насолити богам, які його відкинули, Ґруумш веде своїх орків місією безперервного знищення, підживлюваною нескінченною люттю, що прагне спустошити цивілізований світ і насолоджуватися його стражданнями.
Орки за своєю природою хаотичні й неорганізовані, діють під впливом емоцій та інстинктів, а не розуму й логіки. Лише певні харизматичні орки, ті, кого безпосередньо торкнулася воля й могутність Ґруумша, здатні контролювати інших орків у племені.
Обрані небагато
Орки не стають відомими у своїх племенах, обираючи Ґруумша — це він обирає їх. Орк може заявляти про свою вірність Ґруумшу, але лише ті, хто довів себе подвигами сили й жорстокості у війні, вважаються гідними бути справжніми послідовниками. Ґруумш виділяє цих особин, даруючи кожному могутнє сновидіння або візію, що символізує прийняття до його внутрішнього кола.
Ті, кого відвідав Ґруумш, зазнають психологічних, а часто й фізичних змін від цього досвіду. Деякі доведені до межі божевілля, зведені до бурмотіння про знамення й пророцтва, тоді як інші наповнюються надприродною силою й піднімаються на керівні посади.
Очі Ґруумша
Деякі з орків, яких торкнулася сила Ґруумша, отримують найвищу честь — нести малу частку нестримної люті бога в битву у формі магії, що посилює їхню зброю та допомагає племені перемагати. Щоб стати оком Ґруумша, орк, якого обрав Ґруумш, повинен видерти собі одне око як знак відданості, пожертвувавши половиною свого смертного зору в обмін на божественну силу. Ці боготоркнуті орки шановані як живі звʼязки з Ґруумшем і ставляться до них з повагою, навіть коли ті старі й немічні.
Орки вірять, що якщо вони помруть з честю, їхні духи потрапляють на план Ахерон, Нескінченне Поле Битви — а саме на шар Нішрек, де вони приєднуються до армії Ґруумша і воюють від його імені у нескінченній війні проти гобліноїдних послідовників Маґлубієта. Ґруумш бачить цей конфлікт як можливість зіштовхнути свій народ з завзятим ворогом і дати їм змогу довести свою гідність перед своїми божествами. Він насолоджується кожним короткочасним тріумфом і клянеться помститися за кожну невдачу.
Лутік, однак, дивиться далі. Вона розуміє космічні наслідки атак Маґлубієта. Щоб не дати гобліноїдам перевершити її народ у чисельності, вона закликає орків мати багато нащадків і навчати їх мистецтву битви не лише для виживання у матеріальному світі, а й щоб стримувати Маґлубієта у конфлікті на планах. Її діти залишатимуться під її опікою, і за потреби вона без вагань сама вийде на поле бою й видере Маґлубієтові його маленькі очі з обличчя, аби не дати йому забрати їх у неї.
Космічна битва між двома пантеонами вирувала еони без вирішення, що змушує тих, хто вивчає її приливи й відпливи, очікувати продовження патової ситуації. Інший погляд висуває архімаг Цунк, який зазначає, що Маґлубієт ніколи не стикався з таким жорстоким і захисним ворогом, як Лутік. Він передбачає, що війна завершиться тим, що Лутік залишиться єдиним божеством, що стоїть, коли печерна мати зійде, щоб правити своїми дітьми-воїнами.