Лейра

Лейра носила багато масок, і не раз її вважали мертвою або зовсім іншим божеством. Можливо, така репутація цілком природна для богині ілюзій та обману. Її вірні погоджуються, що якою б не була «правда», їхня Пані отримує величезне задоволення від плутанини, яку сіють її різноманітні втілення. Навіть вірні Сіріка колись вчили, що їхній бог убив Лейру, але тепер вони сповідують дивну ідею, ніби вона якимось чином є його дочкою.

Лейру не вважають зловмисною чи обманщицею — її сприймають як загадкову, тиху та відлюдну. Їй приписують створення Руатлеку — мови ілюзіоністів та розмовної мови Німбралу.

Вірних Лейри, здається, небагато, хоча це важко знати напевне, адже ті, хто їй віддає перевагу, рідко розкривають свої схильності. Лейра є покровителькою ілюзіоністів та брехунів. Вона отримує мало регулярного поклоніння, окрім від ілюзіоністів, які моляться Тіні Туману про силу своєї магії, та шахраїв, для яких вона є свого роду захисницею. Більшість людей моляться їй, коли сподіваються зберегти щось у таємниці, або задобрюють її молитвою перед прийняттям важливого рішення, коли бояться бути обманутими. Деякі люди роблять кружляючий рух пальцем за спиною, коли кажуть неправду, як спосіб благати її про допомогу.

Її жерці носять шати білого та туманно-сірого кольорів, а їхні обличчя приховані гладкими, безрисими масками. Лише в Німбралі існують храми Лейри, а святилища, присвячені їй на континенті, зазвичай замасковані під інші місця, позначені знаками, які впізнали б лише вірні.