Ловіатар

Біль для вірних Ловіатар — не засіб досягнення мети, а самоціль. Для них ніщо не є таким піднесеним, як страждання, і будь-який біль є священним — від найгрубішого варварства до найвишуканіших тортур, від емоційних страждань зламаного серця до мук зрадженого.

Біль, який відчуває людина, є доказом уваги Володарки, тому її вірні — відомі самобичувальники. Біль також є шляхом до могутності — як у здатності його завдавати, так і у здатності його витримувати. Холодна, жорстока поведінка вважається ідеалом, бо найкраще наслідує Володарку Бичів, і з тієї ж причини її вірні цінують красу, культурну витонченість і певну вправність у маніпуляціях.

Хоча храми Ловіатар рідкісні, її вірних більше, ніж можна було б очікувати. Ловіатар є обраним божеством тих, хто завдає болю як щоденну справу, зокрема катів та інших, кому потрібно зламати волю своїх жертв. Її шанують садисти й мазохісти, а деякі з її послідовників утворюють культові осередки таємних прихильників. Кожну з таких груп очолює той, хто отримує задоволення від завдавання болю та панування над іншими, підтриманий і підкріплений покірними підлабузниками.

Шанувальники Ловіатар рідко збираються великими групами, хіба що в густонаселених містах. Коли невеликі групи вірних діють тихо в таких місцях, мало хто з мешканців звертає увагу або здіймає галас, навіть ставши свідком культової діяльності. Утім, страждальці, що зазнають ударів батога, не завжди є добровільними учасниками, і культи Ловіатар іноді тримають таємні мережі работоргівлі, що може привернути увагу властей. Відкрите поклоніння Ловіатар і явно присвячені їй храми рідко зустрічаються, окрім земель, де рабство є прийнятною практикою.