Мілікі

Люди рідко говорять про Мілікі, хіба що в тихих лісових куточках. Ліси, що викликають подив — це її царство, але кажуть, що вона стежить за добрим людом у будь-якому лісі, хай навіть темному чи жорстокому. Коли діти губляться в лісі, люди благають Мілікі захистити їх, доки їх не знайдуть.

Мілікі — богиня лісу та створінь, що мешкають у ньому. Її сприймають як далеке й духовне божество — менш людяне, ніж багато інших богів. Вона не забуває про людей, але привернути її увагу й прихильність непросто. Вона є заступницею рейнджерів так само, як Міліл є заступником бардів, але навіть рейнджери рідко моляться до неї безпосередньо. Натомість вони моляться Гваерону Віндстрому, який, за їхнім переконанням, донесе їхні слова до богині, вистеживши її в будь-якому лісі, де вона ховається.

Символ Мілікі — єдиноріг, що спонукає деяких вважати її такою істотою та ототожнювати з Лурю, Королевою Єдинорогів і справжньою богинею їхнього роду. Але більшість переказів зображують Мілікі як прекрасну жінку, якій Лурю дозволяє їхати на собі верхи, і їх вважають близькими супутницями. Стосунки Мілікі з іншими божествами природного світу складніші. Сільвануса іноді вважають її батьком, а Елдат — її сестрою, але Мілікі прокладає свій власний шлях крізь хащі.

Вона має багато святинь, особливо на Дикому Кордоні. Більшість із них — це мертві стовбури дерев, на яких вирізано подобу її священного символу — голову єдинорога. Іноді подобу вирізають на окремому шматку дерева й прибивають до живого дерева. Такі святині зазвичай позначають місце в лісі, далі якого місцеві знають, що не слід рубати деревину чи полювати. Часто ці даринки залишають лісоруби наприкінці заготівлі як знак подяки богині за надане дерево й за те, що берегла рубачів під час роботи.