Міркул

Міркул — древній бог, один із трьох колишніх смертних, яких було піднесено до божественності, коли Джергал утомився від своїх божественних обовʼязків і розподілив свій вплив між ними. Міркул став богом смерті й мертвих і правив Містом Мертвих протягом століть, доки сам не був убитий. Згодом Міркул повернувся, бо чи може сама смерть справді коли-небудь померти? Вірні Міркула бачать у ньому Жнеця, який претендує на душі та приводить їх до Келемвора для суду.

Міркул — божество смерті, тлінності, старості, виснаження, сутінків та осені. Він — бог кінця всього й безнадії, так само як Латандер є богом початків і надії. Люди не стільки моляться Міркулу, скільки страшаться його й звинувачують у болях у кістках та згасаючому зорі. Вважається, що Міркул байдужий і безпристрасний навіть до своїх найвідданіших прихильників. Ті, хто обирає Міркула своїм покровителем, зазвичай похмурі, мовчазні й одержимі мертвими та невмерлими. Як і багато послідовників Келемвора та Джергала, жерці Міркула служать гробарями й зазвичай тримають особу свого покровителя в таємниці.

Святилища Міркула або гравіювання його священного символу зустрічаються в багатьох місцях, де люди ховають своїх мертвих, але повноцінні храми трапляються рідко. Ті нечисленні, що існують, є освяченими місцями, куди звозять померлих за сотні миль навколо для поховання, навіть якщо ті не сповідували віру Міркула. Для живих у таких місцях відведено мало простору — зазвичай лише скромне святилище, але його катакомби та осуарії величезні. У найглибшій кімнаті кожного храму стоїть трон, а на тому троні сидить вартовий приреченості — забальзамоване тіло найшанованішого святого в історії храму (часто його засновника). Ініціатів віри приводять, щоб вони вклонилися перед вартовим приреченості храму, де вони мають провести ніч і день у пості та медитації в цілковитій темряві.