Сільванус

Сільванус, бог дикої природи, тісно пов'язаний з лісами, горами та рівнинами. Насправді Сільванус уособлює всю природу: пустелі так само, як і ліси, акул так само, як і оленів. У легендах він керує іншими божествами природи, роздаючи їм нагороди та покарання на свій розсуд.

Тлумачення особистості Сільвануса дуже різняться. Багато хто бачить у ньому мстивого бога, який дивиться з відстороненою огидою на мешканців Фаеруну, як крамар дивиться на нашестя щурів. Однак шанувальники Сільвануса вірять, що Сільванус не зневажає людей, а радше прагне підтримувати рівновагу природи. Дика природа жорстоко справедлива у питаннях життя та смерті, і таким же є Дубовий Батько.

Коли забажає, Сільванус може оживити природний світ до свідомого життя: потоки самі знаходять свої русла, а дерева вкорінюються, щоб ходити. Коли йому потрібно безпосередньо зв'язатися зі своїми послідовниками, він надсилає дріаду, трента або гілкову поросль як божественного посланця.

Друїди становлять більшість послідовників Сільвануса. Його вчення наказує, що велич природи потрібно зберігати не лише тому, що природа прекрасна, а тому, що дика природа є справжнім станом світу. Природа освіжає й відроджує смертну душу, даруючи подих усьому світу. Його вірні протистоять розширенню поселень на дикі землі та вважають надмірне споживання природних ресурсів не лише марнотратством, а й блюзнірством.

Дубовий лист — символ Сільвануса, і селяни можуть присвятити найближчий дубовий гай як святилище на його честь. У місцях, де дуби не ростуть, дубовий лист, вирізьблений на корі іншого дерева, позначає священне місце. Офіційних храмів Сільвануса мало, і вони швидше заховані в глибинах лісу, ніж у жвавому міському центрі.

Сільванус доручає своїм Обранцям опікуватися лісом, пустелею, озером чи іншим природним регіоном. Деякі з них розвивають духовний зв'язок зі своїм доменом, подібно до зв'язку дріади зі своїм святилищем. Коли їхній домен процвітає, ці Обранці наповнюються силою; коли він страждає або зазнає нападу, вони відчувають біль.