Урдлен

Багато пантеонів включають у свій склад бешкетника чи відщепенця — когось, кому не слід наслідувати у звичний спосіб, і часто це сутність, чиє існування слугує повчальним прикладом того, що чекає на смертних, які поводяться так само. У гномів цю нішу заповнює Урдлен, також відомий як Ненажера за свою егоїстичну та жорстоку поведінку.

Хоча деталі різняться від розповіді до розповіді, усі гноми знають історію про те, як Ґарл вигнав Урдлена із Золотих Пагорбів, бо Урдлен відмовився вирушити у важливий похід. Попри зусилля Ґарла та благання решти пантеону, Урдлен егоїстично відмовився відкласти власні інтереси й зробити внесок у спільну справу. Кожна версія цієї історії закінчується якоюсь трагедією — можливо, втратою руки Ґаердала, хворобою, через яку Фландалу знадобилася нова шкіра, або зникненням тіні Баравара — і кожна завершується словами: «І ось чому Ґарл відправив Урдлена у вигнання». В оповідях про його подальше життя Урдлен уже не гном, а перетворився на жадібне й руйнівне чудовисько — величезного сліпого й безволосого крота із залізними кігтями та зубами.

Гноми вірять, що Урдлен впливає на їхнє життя, коли вони відчувають ревнощі, жадібність, примхливість чи заздрість. Особи швидше піддаються цим почуттям, коли не приділяють достатньо часу спільній діяльності з іншими, тому оповіді про Урдлена слугують суворим нагадуванням про важливість участі в житті суспільства.